«Христос же послав мене (…) благовістити,

і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним.

(…) Ми проповідуємо Христа розп’ятого»

(1 Кор 1, 17. 23)

19 грудня 1993 року під час урочистої св. Меси була ввірена Христові та Матері Церкви – Марії – Спільнота Розп’ятої Любові. Віримо, що розпізнавши споглядання (контемпляцію¹) Ісуса Розп’ятого і євангелізацію у широкому значенні слова як свої дві головні харизми, наша спільнота є відповіддю на заклик Святішого Отця Йоана Павла ІІ до «нової євангелізації, яка повинна проводитися з новою ревністю, новими методами та із застосуванням нових засобів висловлення» (пор. енцикліка Veritatis Splendor 106).

Спільнота Розп’ятої Любові вірить, що ніщо не може зробити людину по-справжньому щасливою, тільки хрест та слава Христа Воскреслого (пор. Veritatis Splendor 120), а тому джерелом нової євангелізації вважає Хрест Христа і прагне його споглядати. Глибоко віримо, що споглядання Ісуса Розп’ятого – це головна дорога, якою Церква повинна йти кожного дня (пор. енцикліка Veritatis Splendor 87).

Формація Спільноти Розп’ятої Любові полягає на тому, щоб охрещені брати та сестри мали можливість постійного і неустанного навернення, яке відбувається поетапно і веде щораз глибше через чистоту, слухняність та вбогість. Структура Спільноти дає можливість педагогічного процесу зростання, в якому окремих вірних терпеливо веде далі, від тих дарів, що вони вже прийняли в Таємниці Христа до все глибшого пізнання і повнішого поєднання з цією Таємницею у своєму житті (пор. Familiaris Consortio 9, ІІ Ватиканський Собор Gravissimum Educationis 2).

Святий Дух показав нам сім‘ю як ідеал та тип спільноти. Хочемо бути спільнотою віруючою та євангелізуючою, а майбутнє євангелізації у великій мірі залежить від домашньої Церкви. Наслідуючи Святішого Отця, прагнемо проголошувати Євангеліє сучасній сім‘ї, щоб «сім‘я стала тим, чим вона є» (пор. Familiaris Consortio 17). Так як вагітна Діва Марія та св. Йосиф, хочемо бути спільнотою мандруючою, убогою, хочемо народжувати світові Христа.

Спільнота Розп’ятої Любові з радістю відкриває благодать П’ятидесятниці, що називається «Хрещенням у Святому Дусі», під чим розуміє пізніше пробудження первинної благодаті Таїнства (Хрещення). Вона оживляє євангелізацію та проголошення. Цей досвід ми вважаємо спадщиною всієї Церкви і, як Nowacjan, відкриваємо, що Господь «пробуджує в Церкві пророків, дає знання вчителям, наказує язику говорити, чинить чудеса та зцілення, здійснює великі діла, дарує уміння розпізнавання духів, доручає завдання керівникам, служить знанням, роздає та поєднує у гармонійну цілісність всі інші харизми…»²⁾ Це Святий Дух є в нас джерелом євангелізації і нового морального життя, яке вона проголошує та пробуджує, приносячи плоди святості та місійності (пор. енцикліка Veritatis Splendor 108). Завдяки Йому брати та сестри з новою силою та вірою пізнають Католицьку Церкву як свою Матір, а Євхаристія стає центром їхнього життя.